ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ №1231 ЧЕТВЕР, 12 ТРАВНЯ 2011р.

  ЕКОНОМІКА
ЧИ ДАЛЕКО МОЖНА ЗАЙТИ НА БРЕХНІ?
За більш як тридцятирічну роботу на ниві сатири, журналістських розслідувань, розгляду скарг читачів в обласну газету ще не доводилося отримувати настільки брутальне «спростування», яке приніс в редакцію колишній сільський голова з Підгаєць Луцького району Віталій Васильович Семенюк
     
     Олександр НАГОРНИЙ
     
     Його роздратував критичний матеріал «Із судової лави екс-голова іде в депутати» (28 квітня ц.р.) та інтерв'ю з нинішнім головою Юрієм Семенюком. Полеміка, дискусія чи навіть спростування тих чи інших тверджень, що з'являються на сторінках газети, - річ звичайна, бо, по-перше, критику ніхто не сприймає із задоволенням, по-друге, журналіст - не суддя і не прокурор, висловлює свої оціночні судження з приводу тих чи інших фактів, дій влади. Однак Семенюк приніс у редакцію хамський «памфлет», що межує з наклепами і образами.
     Чомусь у Семенюка не знайшлося аргументів стосовно критичних статей, які були опубліковані в 2006-2007 роках, де йшлося про конкретні факти розбазарення землі, фальсифікацію документів. І якщо говорити про нинішні звинувачення кореспондентові, то можна цілком сприйняти хіба що суттєве зауваження Семенюка: «Наявні документи свідчать, що підприємець Мельник не вносив добровільних внесків у касу сільради, а заплатив за вище вказану земельну ділянку згідно її експертної оцінки 215 тисяч гривень в бюджет сільської ради по цінах 2006 року». Вибачаюсь перед паном Мельником за неточність.
     Хоча в статті і не йшлося про будь-які незаконні дії Мельника, а про інше: «...проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу у власність пану Мельнику не затверджувався в зв'язку з грубим порушенням закону Віталієм Семенюком». Ось чому у вищезгаданому матеріалі довелося розповідати про нинішні дії екс-голови, пов'язані з фальсифікацією підпису колишнього працівника сільради на державному акті на право приватної власності на земельну ділянку, липовою печаткою. І про це є свідчення людей. Чомусь Семенюк не роз'яснює, чим викликана така його нинішня закулісна метушня. При бажанні правоохоронці можуть встановити причини. Як і те, чому Семенюк у свій час не діяв законно.
     А з приводу того, що «всупереч всяким «нагорним» вважаю себе невинним і незаконно звільненим з посади сільського голови 7 листопада 2006 року», то це питання не в компетенції редакції. Хоча при потребі можна взяти судові справи, протоколи сесій і детально проаналізувати епізоди із практики екс-голови. Чомусь Семенюк не взявся спростовувати той факт, що Верховний суд України скасував вирок щодо нього за м'якістю (п'ять років умовно) і повернув для повторного розгляду (юристи знають, що це значить). І кореспондент не «волає» до обласної прокуратури, щоб Семенюка не допустили на вибори - обирає сільського депутата громада, то її право. До того ж, як повідомили з Луцького міськрайонного суду Підгайцівській сільській виборчій комісії, «на даний час вказана судимість Семенюка В.В. не знята у встановленому законом порядку» (йдеться про вирок суду від 23.08.2007 р.). А ось деякі «волання» Семенюка, безумовно, повинні розглянути компетентні органи (цитую):
     «Так, дійсно п'ятий рік ідуть суди, порушуються нові кримінальні справи. Древні римляни запитували, «а судді хто?». Я б запитав, а слідчий хто? Слідчий один і той же самий Кузьмич Р.В., який ще працюючи у Волинській обласній прокуратурі, заручившись підтримкою керівника одного з управлінь Волинської облдержадміністрації (нещодавно звільненого з цієї посади новою владою), намагався «вибити» у мене земельні ділянки під забудову для себе і свого покровителя. Не отримавши бажаного, він, видно, затаїв обіду на мене, і при виниклій нагоді почав штампувати проти мене справу за справою. Судові засідання часто переносяться через те, що на них не з'являються визначені Кузьмичем Р.В. свідки, яким набридло підтримувати в суді свої попередні брехливі свідчення. Зараз чиниться шалений тиск на суддю Луцького міськрайонного суду, який веде розгляд кримінальних справ, порушених проти мене, щоб дати мені «реальний» строк і не допустити мене до виборів».
     Сподіваємося, що без посилань на думку древніх римлян редакція отримає відповідь, хто ж так утискує беззахисну людину.
     Ну, й нарешті, про високу матеріальну оцінку праці заслуженого журналіста України в розумінні того ж Семенюка (цитую):
     «Згідно чинного законодавства ці вибори мали б відбутися ще 9 січня 2011 року. Про маніпуляції Підгайцівської сільської ради та голови сільської виборчої комісії Дарчик Т.М. з призначенням повторних виборів я написав невелику замітку «Вибори по Підгаєцьки», з якою обійшов редакторів декількох поважних видань. Редактор луцької районної газети «Слава праці» М. Лапків мені популярно роз'яснив, що за публікацію таких заміток і статей необхідно платити поважним виданням або їх кореспондентам. Тому мені дуже хочеться запитати в О. Нагорного, чи дві земельні ділянки під забудову, отримані ним на території Підгайцівської сільської ради від теперішньої влади, є достатньою платою за його викривальні статті проти мене?».
     Те, що Семенюк не ознайомлений із законами щодо передвиборчої агітації в ЗМІ, не є дивом. Закони, очевидно, не для нього писані. Не викликає подиву і спосіб його мислення: мабуть, людина звикла розраховуватися державною землею. Напевне ж, дві ділянки це чималі гроші? На жаль, чи на щастя, не знаю, не доводилось таким «гонораром» користуватись. А за злісний наклеп, нагадаю Семенюку, є відповідна кримінальна стаття. Хотілося б звернутися до тих, хто роздає дармову державну землю, і до тих, хто її цинічно бере, із запитанням: «Та коли ви вже понаїдаєтеся? Невже вас навіть земля у кілька метрів в Гаразджі не лякає?».
     Але Семенюк взявся оцінювати не тільки матеріально творчість кореспондента, а й морально (цитую): «Не люблю розмовляти з людьми, в очах яких горить одне бажання «заробити». Читав його викривальні статті про нині діючого губернатора Климчука Б.П., який в той час вже - і ще не був губернатором; про мера м. Луцька Кривицького А.Ф. після того, як той пішов з посади. Виходить дуже вигідно писати про бувших посадовців».
     Семенюк явно сплутав лавірування деяких інших видань щодо «бувших» і «нинішніх» з газетою «Волинь-нова». Можливо, це є недоліком, але «викривальних» матеріалів про названих осіб якось не доводилось писати. Не було достатнього приводу, та й я завжди з повагою ставився до цих цікавих особистостей, господарників, попри якісь критичні зауваження в газетних матеріалах.
     І насамкінець наведу вислів англійського письменника Редьярда Кіплінга: «Ти жив, не мавши ворогів? Не вірю я в подібні речі, бо той, хто честю дорожив, не міг не мати ворогів».
     
© Волинь - інтернет версія
при передруку матеріалів посилання обов`язкове
www.volyn.com.ua